За каждый сантиметр земли своей
Великий смуток у душі встає,
І в’януть лілії, тюльпани й орхідеї,
Чому так є?
Чому не можна в спокої нам жити?
Без сліз гірких дитячих уночі?
Без страху, щоб уб’ють і покалічать?
Та як, навчи!
Не хочу думати, що десь шматочок серця,
Десь рідний дім і квіти під вікном,
Нема куди! – у просторі несеться
У горлі ком.
31.05.2015 р.
Свидетельство о публикации №116041704545