Без надії сподіваюсь
І ніскільки не вагаюсь,
Що Украйна буде жити,
А не в полум’ї горіти,
Вже й наруги було досить,
Україна миру просить,
Ми мовчим, вони стріляють,
Села і міста палають,
Люди, плачучи, тікають,
І тече солоне море,
І від цього кров холоне,
Все, що мали, залишили,
Навіть тих, кого любили.
Без надії сподіваюсь,
Вірю, горем переймаюсь,
Болісно душі вразливій,
Від природи ми такії,
Небо стало чорним, димним,
Не блакитним і не зимним,
Крізь вогонь не видно Сонце,
Світлоносця – оборонця.
Без надії сподіваюсь,
Мимоволі зупиняюсь,
Чую гуркіт, хочу тиші,
Вітер спалахи колише,
І пораненій землиці
Навіть уночі не спиться,
Хто їй рани залікує?
Окупант по ній крокує,
Тільки смерть несе з собою
І обпалює війною.
Без надії сподіваюсь,
Треба жити, не спиняюсь…
18.02.2015 р.
Без надежды надеюсь
© Copyright: Сафие Гасанова, 2016
Свидетельство о публикации №116041704483
Свидетельство о публикации №116041704483
Рецензии