За зраду гіршого в житті нема нічого,
нема нічого гірше неї для людини.
Однак ще болячіше горя того –
це тільки зрада рідної дитини…
Так сталося, залишив рідний дім,
слідом пішов у мандри по квартирах.
Не в силі я збагнуть умом своїм,
змінилось що у цім шаленім мирі.
У пам‘яті спливають ті часи,
коли ми ще один одного розуміли.
Мов крапельки ранкової роси
узори синьо-голубі на білім.
І кожен день, коли встаю я зранку,
перед очима бачу з тих часів
ту голубу красиву вишиванку,
яку ти, синку, так і не носив…
квітень 2016
Доля-вишиванка
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116041603332
Свидетельство о публикации №116041603332
Рецензии
