Прилуки укр

ПРИЛУКИ

Дрімали зорі в тихім Удаї
і засинали в глибині.
Я плив тобою зачарований
на зачарованім човні.
Не відчував ні дна, ні берега
в бурхливім морі почуття.
І пив я мед кохання з келиха
по-вінця повного життям.

За морем розлуки
залишив я місто Прилуки.
В нім серце на муки
навік я залишив тобі.
І кожної ночі
там Удай тихенько шепоче
про лагідні очі,
про очі твої голубі.

Я зараз там, куди занесла
примхлива долі течія.
Прийшла пора – сушити весла,
Та на борту горить ім’я,
що мій проніс крилатий човен
крізь буреломи і шторми.
Я ж і тепер тобою повен.
І не знаходжу в тім вини…

За море розлуки
колись я полину в Прилуки.
І десь там – на луках
«Летючий Голландець» припну.
І може потому
закінчаться всі мої муки,
коли я онуків
до себе твоїх пригорну.

В твоїх очах – сльозинок золото.
А плин років, як та вода…
Коли б я міг, то знову б молодість
за мить над Удаєм віддав!
За мить далекої рапсодії,
що вабить душу крізь літа.
За мить чарівної мелодії…
За мить кохання, мов кришталь!

За морем розлуки.
в красивому місті Прилуки,
де серце на муки
навік я залишив тобі.
Де кожної ночі
тихесенько Удай шепоче
про лагідні очі,
про очі твої голубі…

ВК