Кохання сонце запалило
В моїм понурому житті.
Але воно пройшло як злива,
Калюжі залишив по собі.
І буду пам’ятати вічно
Я промінь цей в моїм житті.
Але тепер якось незвично
Тихенько потопати в каятті.
Дурних речей зробив не мало
І слів дурних сказав ще більш.
Коли вже поряд тебе не стало
Я зрозумів, що не цінив раніш.
Це був кінець – завіса впала,
Як гільйотина серце розрубала.
І покотилося воно у бруд та пил,
Горілки вперше я тоді собі налив.
Кохання сонце запалило
© Copyright: Станислав Семчук, 2016
Свидетельство о публикации №116041509225
Свидетельство о публикации №116041509225
Рецензии
