Ну що б, здавалося, слова?
Так, ніби – то й нічого…
Однак, слова – полин – трава,
Біль, радість, щастя, туга…
Слова – то пристрасть, то любов,
То смуток, то зневіра…
І вип’ють всю невинну кров,
Пробудять «злого звіра»…
Вони і ранять, і жалять,
І живлять, і лікують …
Від них і Божа благодать
І кара, й зрада, й лють…
Від того, як промовиш ти
Те слово, а чи інше,
Одразу спалиш всі мости,
Й спокутуєш все грішне…
Ну що б, здавалося, слова…
А сила їх безмежна…
Це пам’ятай, поки жива,
Та мов їх як належить…
Ну що б, здавалося, слова?
© Copyright: Ольга Бурковская, 2016
Свидетельство о публикации №116041506026
Свидетельство о публикации №116041506026
Рецензии