Лина Костенко. Обступи меня, лес...

                ***
Обступи меня, лес, как в легенде про князя Хетага,
когда конь был убит и он убегал от врагов.
Обступи меня , лес! Пусть не двинется эта ватага,
не пробьёт своей злобой покой твоих мирных стволов.

Я побуду с тобою. Я тихо с тобою побуду.
Наклонись же ко мне и дай земляники горсть.
Посмотрю я на солнце. Поклонюсь я знакомому дубу
и про жизнь расспрошу тебя, благодарный твой гость.

Подождёт пусть погоня, эта стража увечная.
Никуда я не денусь. Я долю свою приму.
А когда, безоружная, выйду к ним я навстречу,
то попятятся  э т и, не поняв даже - почему.

                ***
Обступи мене, ліс, як в легенді про князя Хетага,
коли й кінь був убитий, і він уже ледве брів.
Обступи мене, ліс! Хай зупиниться вся ця ватага,
хай удариться люттю об спокій твоїх стовбурів.

Я побуду з тобою. Я тихо з тобою побуду.
Нахилися до мене і дай мені жменьку суниць.
Подивлюся на сонце. Поклонюся знайомому дубу.
Розпитаю, як справи у сосен, у звірів, і птиць.

Хай погоня підожде, усі ці жорстокі і тлусті.
Я нікуди не дінуся. Я долю свою прийму.
А коли я , беззбройна, їм потім вийду назустріч,
то вони позадкують, самі не знають чому.