Де ж той вихiд?..

I знов на старi наступаймо граблi?! -
Ой, як не щастить українськiй землi,-
Й цей уряд держави, на жаль, не такий:
I не професiйний, й хиткий та слабкий,
Й хабарники там..,- ач, чепляймо грiхи...-
Й знов ллєм молоде вино в старi мiхи?!

“Кредитiв!.,” - а там — хоч й трава не рости?! -
I спалюють вже за собою мости
“Ура — патрiоти”, з отих, що “вгорi”,-
Вже ж дехто в своїй зачаївся норi,
Й вичикує щось, чи фарбується знов..,-
До неньки — Вiтчизни така от любов...

Держава вже уряди звикла мiнять,
Цього у вкраїнцiв, авжеж, не вiднять,
Що — мiнус великий, на жаль, I ганьба..,-
Постiйно, роками iде боротьба
За крiсла, за вплив й прибутковi мiсця..,-
Тим “бiйкам без правил” не видно й кiнця...

Ой, люди втомились, зневiрились вже...-
От гiршого чогось хай бог береже!..-
Молитви отi — щиросерднi вони..,
Спокiйної дасть бог Вкраїнi весни
Чи нi?.. - Все прогнози.., майбутнє — в iмлi..,-
Ой, злиднi вже ж замiсть харчiв на столi,-

В державi вкраїнськiй людей таких скiль...-
I сором, на жаль, вiдчувається й бiль,-
Перервана пiсня мрiй та сподiвань
В країнi невпевненостей й коливань,
Де, вкотре вже, чути Дияволiв смiх:
Мовляв, вино ллєтья знов у старий мiх...-

Знайомi обличчя, набридлi слова,
I обертом вже не одна голова...-
Чи вийде щось путнє..,- є впевненiсть, нi?..-
Держава приречена буть у борнi?!-
А прiрва вже близько.., ще крок — I пiтьма..,-
Де вихiд до свiтла, - вiн є чи нема?!

Цирульник Андрiй