Багато нісенітниць ми говорим
В них вірити не сильно вже й потрібно
Занадто довго серце якщо хворе
Не вилікувати його вже все рівно
Від цього наші думи дуже смутні
І в очі лізе пристальна туга
Слова пусті, і посмішки відсутні
Дурницями забита голова
На довго нас нічого не чекає
Тим паче, що не в моді це робить
Ні небо, ні земля не буде раєм
До доки щось у грудях там болить
Ні сонячна свобода, ні в'язниця
Не мають у житті конкретний сенс
Й яка тоді у біса є різниця?
Який тебе обдурить екстрасенс...
І весь абсурд, що зараз у повітрі
Ковтки якого жадібно вдихаєм
В тих самих нісенітницях і в вітрі
Живемо з ними, з ними і кохаєм
Нiсенiтницi
© Copyright: Мокренко Хром Олег, 2016
Свидетельство о публикации №116041308552
Свидетельство о публикации №116041308552
Рецензии
