Молитва. Богдан-Игорь Антоныч

Растенья учат меня росту,
кипенью буйному и хмелю.
Так зерна славят жизнь, так просто
в суть попадают птичьи трели.

Растенья учат быть и тихим,
и сильным, как могучи реки,
колышимые сном великим
под музыку луны вовеки.

Растенья учат меня счастью,
без скорби учат  умирать!
Восходы солнца, как причастие,
хмельным молением встречать.

Пусть солнце - прабог всех религий,
золотоперый и всесильный
благословит мой дом крылатый.

Взор неземной его великий,
святым арийским тайным знаком
перекрещу на своем доме
и буду спать уже спокоен.

14 марта 1936

________________________

Богдан-Ігор АНТОНИЧ
МОЛИТВА

Навчіть мене, рослини, зросту,
буяння, і кипіння, й хмелю.
Прасловом, наче зерном простим,
хай вцілю в суть, мов птаха трелем.

Навчить мене, рослини, тиші,
щоб став сильний, мов дужі ріки,
коли до сну їх приколише
луна неземної музики.

Навчить мене, рослини, щастя,
навчіть без скарги умирати!
Сприймаю сонце, мов причастя,
хмільним молінням і стрільчатим.

Хай сонце – прабог всіх релігій –
золотопере й життєсійне,
благословить мій дім крилатий.

Накреслю взір його неземний,
святий, арійський знак таємний,
накреслю я його на хаті
і буду спати вже спокійний.

14 березня 1936