И как тебя забыть теперь?
Душа до края добрела.
Такой смертельно-дивный хмель,
Еще я сроду не пила
Такой нетронутой печали,
Такой сжигающей жары
Такого стона сквозь молчанье,
Такого света белизны.
Такой рассветной тиши тоже.
И нескончаемости в дне.
И этот стих не стих, быть может...
Цветок, вдруг брошенный тебе.
оригинал.
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.
***Ліна Костенко
Л. Костенко. I як тепер тебе забути?
© Copyright: Склад Произведённых Произведений, 2016
Свидетельство о публикации №116041203153
Свидетельство о публикации №116041203153
Рецензии