Я схилюсь за щиросердність і тепло.
Серця стук і дзвінкі голоси.
Пісню небувалої краси,
За забуте,нинішнє село.
За людей,що нині там живуть.
Що жартують у труді своїм.
Що цінують землю й бережуть...
Уклін низький,за сердечність їм.
За їх хліб,та білі рушники,
Вишиті жіночими руками.
Світлими і чистими думками,
У червоні,макові квітки.
(Понкратова.О.В.)
У червонi маковi квiтки
© Copyright: Лена Грама, 2016
Свидетельство о публикации №116041109471
Свидетельство о публикации №116041109471
Рецензии