Я знову щось пишу.
Якісь слова,
Неначе втрата...
Горем наболілі.
Шумить трава...
Зеленая трава.
Стоїть край поля...
Материнська хата.
Дуби стоять...
Край хати,-онімілі.
А часом розмовляють,
В далечінь.
Співають,
Чи шепочуть відпочинь.
Згадай як було...
Як було колись.
Тож рідній ненці,
До землі схились.
За доброту,за ніжність,
За кохання.
За те що прокидалась,
Птаха рання.
Із світлом сонячним,
Несла добра тепло.
Згадай її.
Згадай... як все було.
(Понкратова.О.В.)
Шумить трава
© Copyright: Лена Грама, 2016
Свидетельство о публикации №116041109256
Свидетельство о публикации №116041109256
Рецензии