Ми — час, в якому ми жили,
Складний, красивий, довгий час.
Їх — не було, а ми — були!
Й що прожили — воно вже в нас.
Це наші дні, роки... життя,
Яке вже не дано змінить.
Воно приходить з небуття
І в душах боляче щемить.
Пісні це наші, і любов,
І перший дощ, і перший сніг
У пам'яті спливають знов
І не покинуть нас повік.
Ми цим і нині живемо,
Хоч з сумом, та без каяття...
Й нізащо вже не віддамо
Цю пам'ять нашого життя...
Мы - время, в котором жили
© Copyright: Александр Афонин 4, 2016
Свидетельство о публикации №116041103282
Свидетельство о публикации №116041103282
Рецензии
