Ніч сплинула.Навіть,згорнулося небо.
Сонце проснулось,прокинутись треба.
Роси блищать на траві,наче перли...
Їх що хвилини,промінчики терли.
Щоб не збиралась протягом звука...
Чорна,причорна,-пилюка-багнюка.
Їх нанизали...на ниточки білі.
Кінчики пальців,сонних ще лілій.
Каплі тривожно на сонці іскряться
Впасти,згубитись у травах бояться.
І зачаровано дивиться погляд,
Ночі гайнувшої,в ранковий спогад.
(Понкратова.О.В.)
Ранковий спогад
© Copyright: Лена Грама, 2016
Свидетельство о публикации №116041110757
Свидетельство о публикации №116041110757
Рецензии