Легенда о кандыке

Легенда про кандик

(слов'янська)

Якось, пізно восени,
Песик біг між ясени...

І об корінь, неборака,
Зачепився той собака!

Шкереберть - і аж завив,
Бо об землю ніс забив.

Потім злісно загарчав,
Корінь гризти він почав...

Песик розуму не мав -
Тільки зуби поламав!

Заскавчав з тієї згуби,
Бо на землю впали зуби.

Та і далі поплентав...
А на зуби сніг упав.

І вони попростали,
Цибулиночками стали!

Ще й на ікла дуже схожі...
Сніг зійшов - і квіти гожі

І рожеві і тендітні,
Розквітали вже у квітні.

На ті квіти кажуть люди:
- Це кандик, собачі зуби! -
   23.11.2007г.

- - - - - - - - - - - - - - -

Перевод на русский язык:

Легенда о кандыке


Как-то поздно осенью,
Пёсик бежал между ясеней.

И о корень, бедняга,
Зацепился тот собака!

Кубарем - и аж завыл,
Ведь о землю нос ушиб.

После злобно зарычал,
Корень грызть он начал.

Пёсик ума не имел -
Только зубы поломал!

Заскулил от той потери,
Ведь на землю упали зубы.

Да и дальше поплёлся...
А на зубы снег упал.

И они попрорастали -
Луковичками стали!

Ещё и на клыки очень похожи...
Снег сошёл - и цветы изящные,

И розовые, и нежные,
Расцветали уже в апреле.

На те цветы говорят люди:
- Это кандык, собачьи зубы! -