Коли цв те вишня

Я допиваю третю чашку кави,
І доїдаю сніданок,
Хоча зовсім не голодна.
Не забути б погодувати кішку,
Дописати реферат
І нарешті зітхнути з тихим стогоном,
"Вільна".
Чому все настільки складно?
Я б,мабуть,зараз заплакала,
Але сльози давно висохли.
Мамо,ти не казала,що я так швидко виросту.
Я стомилась тонути в рутині буднів,
І прокидатись там,
Де я ненавиджу бути.
Мамо,мені набрид цей факультет,
Цей інститут,
З його мученецькими стінами.
В скронях стугонить,
А в голові паморочиться,
Ні-ні,не треба мені ваших рук,
Я не настільки безпорадна
І покинута.
Я люблю запах вишні,
А тут пахне тільки погано пофарбованою цвіллю.
Я німо кричу сама собі,
"Заберіть мене,заберіть".
Мамо,ну й що з того,
Що твоя донька давно виросла,
Ти не навчила мене боротись з буденністю.
Зараз більше всього
Хочеться слухати заповідь
Бродського,
І не виходити з кімнати,
Як мініум рік.
Мамо,я купила квиток додому,
Туди, де в цю пору,мабуть,цвіте вишня.