Любов чума

Краплі дощу падали з неба
Землю змочила вода
Знаєш тебе, мені більше нетреба
То залишайся сама.

Знаю я, мене зрозуміє
Осінь грозова
Сльози твої не допоможуть
В твоїх очах помітно обман.

Ночою ясно місяць засяє
Заіскриться сріблом вода
Я за собою двері закрию
І ключ тобі свій віддам.

Чорні хмари небо закриють
На місто впаде темрява,
І в ній мене шукати не треба
Бо не знайдеш знаю я.

В кімнаті пустій світла не треба
І виходу звідти нема
Вона залишилась навіки там жити
І помирати сама.

Вона - це любов мені більше не треба
Від неї лиш щастя і біль
Вона наче вірус впавший із неба
Чума захопивша світ!


Рецензии