Н коли б льш не покохаю

У вікно моє широке стукає гроза,
У серці рана є глибока
І на шматки душа.

Хоча і дірка в тому ерці
Та не болить воно,
В келесі іскриться, червоне вино.

Чи з радості я п'я чи з горя,
І сам уже незнаю.
Здається ніби-то живий,
А ніби-то вмираю.

Порожнеча на душі,
Її як і немає,
Ні відчутів і ні бажань,
Вона не наповняє.

І тільки ніч дає тепло,
День його забирає,
Дратує сонце і любов,
Нехай в вогні палає.

Мені усе стало чуже,
Рідні люди й дні веснянні,
І наче я тут біля них,
А наче десь в могильній ямі.

І дивно те, що з відти я,
Зовсім не хочу вилізати,
За це все щиро вдячний я,
Колишній дівчині коханій.
Але і бачити її
В смоїм житті більш не бажаю.

І доки білий світ стоїть
І дні міняються ночами
Клянуся я, що в своїм житті
Ніколи більш не покохаю!!!


Рецензии