У вікно моє широке стукає гроза,
У серці рана є глибока
І на шматки душа.
Хоча і дірка в тому ерці
Та не болить воно,
В келесі іскриться, червоне вино.
Чи з радості я п'я чи з горя,
І сам уже незнаю.
Здається ніби-то живий,
А ніби-то вмираю.
Порожнеча на душі,
Її як і немає,
Ні відчутів і ні бажань,
Вона не наповняє.
І тільки ніч дає тепло,
День його забирає,
Дратує сонце і любов,
Нехай в вогні палає.
Мені усе стало чуже,
Рідні люди й дні веснянні,
І наче я тут біля них,
А наче десь в могильній ямі.
І дивно те, що з відти я,
Зовсім не хочу вилізати,
За це все щиро вдячний я,
Колишній дівчині коханій.
Але і бачити її
В смоїм житті більш не бажаю.
І доки білий світ стоїть
І дні міняються ночами
Клянуся я, що в своїм житті
Ніколи більш не покохаю!!!
Н коли б льш не покохаю
© Copyright: Алекс Дампир, 2016
Свидетельство о публикации №116040900621
Свидетельство о публикации №116040900621
Рецензии