Проходять роки, ми всі виростаєм
І йдем пізнавати світ.
З тугою в душі ми покидаєм
Батьківський поріг.
Скільки б років ми не ходили
І скількиб води не текло.
Не гріх згадати і повернутись
Під мамине крило.
Яких людей ми б не зустрічали
І хто з них би як не годив.
Ніде так не буде як в рідної мами
Ніхто не замінить її.
Кожного разу як повертаємось
До родного краю у дім.
Нас в теплих обіймах завжди зустрічає
Мама і рідний поріг.
Навіть коли нам мама лає
І щоб не казала вона.
Знаєм що зла нам не бажає
У неньки добра душа.
Роки наче вітер, в мить пролітають
Старшими робимось ми,
Тільки для неньки ми залишаємось
В її очах завжди дітьми.
Роки як вода, течуть протікають
Текти буде завжди вона,
Любіть бережіть свою рідну Маму
Тому, що не вічна вона!
МАМА
© Copyright: Алекс Дампир, 2016
Свидетельство о публикации №116040900564
Свидетельство о публикации №116040900564
Рецензии