синій обрій далечиє,
полем заслана земля,
поле повне та сьогодні
за врожаем вийшла я.
в моїй хаті любо лине
наших пісень гарний лад,
груша боки сонцем гріє
і чатує старий сад.
небо сине поле жовте
і така уся земля,
ті хто мої всі зі мною-
в полі хата а в ній я:
в ній там ми голос чули
не наш чужий його приніс
і голос наче велетенский гучний
з відлунням материнських сліз.
і зграя тих хто без обличча,
того хто імені не мав,
піднявши праву руку в гору
отак от поле взяв зайняв...
кудись поділася блакить
і поле жовте зайнялося в мить
і чорний дим затягнутий кругом
червоним лиже поле язиком.
чорне та червоне
© Copyright: Николай Николаевич Никоноров, 2016
Свидетельство о публикации №116040811113
Свидетельство о публикации №116040811113
Рецензии