Прощавай..

В моїм серці давно вже немає любові,
Ясні мрії погасли, як зорі нічні,
І якщо я колись сумував за тобою,
То було то давно, десь в колишнім житті.

Не такими яскравими спогади стали,
Проти волі, та час відбирає своє,
Тільки фото, на пам'ять, зістались зі мною,
На яких твої очі й кохання моє.

Та минулого я вже чіпати не хочу,
Й коли в снах, ненароком, тебе я ловлю,
Роблю вигляд, немов би нічого не бачу,
І так швидко, так швидко від тебе біжу.

А тоді зупинюсь і тихенько заплачу,
Сльози ллються, немов би осінні дощі,
Краще б я тебе зовсім не бачив,
Ніж отак, як колись, як востаннє в житті.

Не приходь в мої думи, прошу, не з'являйся,
Йди до тих, хто чекає, де кличуть і ждуть,
Я тебе відпустив, я тебе відпускаю,
І не знаю чом серце не може забуть.

Я тебе не кохаю, зовсім не кохаю,
Все минуло.. Й мені так набридли дощі,
Я для інших тепер вже себе відкриваю,
Це останній мій вірш, що дарую тобі.