Ми познайомилися с тобою давно.
Ти любила розмовляти про зорі.
Та тоді мені було все одно –
Я не хотів вгадати паролі
Але життя не кіно –
Сюжети тут не прозорі…
Залишила мене одного,
Бо хочеш ти ніби «волі»
Не допоможе тут сране вино –
Так не позбудешся болі!
Тут хоч кричи у вікно,
Хіба можна протистояти долі?
Отак і ліг на це дно,
Не потрібні ті мрії голі –
Мені допоможе воно
Вийти з дурної неволі
«І чи золото то було, чи багно?» -
Задумаєшся так, мимоволі.
Але вже і зовсім мені все одно
На ті розмови про зорі
Д.К.
Дно
© Copyright: Костя Дехнич, 2016
Свидетельство о публикации №116040508919
Свидетельство о публикации №116040508919
Рецензии