Пекучий день... Лина Костенко
Как пекло, день… глядят леса томливо…
горячка тропок… сонница левад…
Идёт гроза, звонка и буйногрива,
садам сухие руки целовать.
Дождя в окошко первая посыпка.
Неистовство кривых кардиограмм.
Ветра с разгону поломали скрипку –
гудят верхушки сосен. Шум да гам.
В дрожанье веток – страх? восторг? Бог знает…
И пляшут ливни в кипенном огне!
Ну, вот и всё. Природа отрыдает.
Ей станет легче, может. Как вот мне.
*******************
Оригинал здесь: http://www.stihi.ru/2016/04/02/2707
Пекучий день... лісів солодка млява...
смага стежок... сонливиці левад...
Іде гроза дзвінка і кучерява
садам замлілі руки цілувать.
Краплини перші вдарили об шибку.
Кардіограма блиснула крива.
Вітри з розгону поламали скрипку
гуде у сосен буйна голова.
Тремтіння віт, і жах, і насолода,
шаленство злив у білому вогні!
Ну, от і все. Одплачеться природа.
Ій стане легше, певно. Як мені.
Свидетельство о публикации №116040507473