На згадку

Сьогодні привід пригадати знов,
В дрібницях, у  деталях нашу зустріч.
І навмання знайти поміж розмов,
слова,  що запалили душу.
Щоб не шукаючи , знов віднайти.
Щоб відпускаючи, знову тримати.
Від всіх дверей одні ключі,
що помагають виживати.

Тілесні та пастельні кольори,
сьогодні вбралися чорнезні хмари.
Коли наступить літо, знов прийди.
Щоб ми все разом пригадали.
Щоб тихим шелестом трави,
вірвалися в думки моменти.
Коли ми вдвох - лиш Я і Ти,
під літні ніжні акопонементи.

Щоб не лякав ні час, ні кілометри.
Що хтось,  колись,  десь скаже : "Не твоє!"
Щоб не одні лиш сентименти,
щоб справді "самий" тебе жде.
Ми загубилися у міжланковому ряду.
Здається пропустили чергу.
Коли давали " щастя ", ти забув,
як боляче, бути відвертим.

Мені б ще чай і свіжу книгу ,
І кожен ранок твій солодкий сміх.
Задовго ми чекали на відлигу,
Бо з кожен днем - все більший сніг.
Рядки лягають, та кінчаються папери.
Напевно , це поганий день...
І краще б вже не турбували нерви,
Тоді не лишився, то йди тепер.