В місячнім сяйві дзвони завмерли,
Тихо здіймає вітер траву.
Тучі, у небі, промені стерли
Знову кохаю,… та знову не ту.
Дінь-дінь-дінь! Дінь-дінь
Знову не ту.
Та, що кохаю,… грається мною.
Та, що згубила, кличе у вирій.
Небо ізнову плаче водою,
Знов сліди,… в росі, серед зілля.
Дінь-дінь-дінь! Дінь-дінь
Росою сред зілля.
Нас цілували краплі у губи
Ти ж не казала, що більше не любиш
Ти обіймала, сплітаючи руки
Та обіцяла, що знов приголубиш.
Дінь-дінь-дінь! Дінь-дінь
Знов приголубиш.
Місяць заходить, ніч засинає
Знову над степом, як сайво, зоря.
Ти все дражнила, що ти не кохаєш,
Що є любов… та тільки своя.
Дінь-дінь-дінь! Дінь-дінь
Та тільки своя.
В місячнім сяйві дзвони завмерли,
Тихо голубить вітер траву.
Тучі, у небі, промені стерли
Як я кохав,… та знову не ту.
В мiсячнiм сяйвi дзвони завмерли
© Copyright: Александр Бирзула, 2016
Свидетельство о публикации №116040405958
Свидетельство о публикации №116040405958
Рецензии