Пороблено!

           Пороблено!

Коли  Іван  закохався  в  Ярину,
То  снилося  йому  лише  вікно.
Тут  до  ворожки,  не  треба  ходити,
Пороблено  йому  було  давно.

Бо  у  селі  жила  лиха  Марина,
На  Йвана  око поклала  давно.
Собі  рішила,  що  буде  дружина,
От  і  тримала  відкритим  вікно.

Але  Іван  в  Ярину  закохався,
Бо  дівка  гарна,  солодка  як  мед!
Десь  місяць,  або  більше  він  старався,
Розкушати  таки,  солодкий  той  мед.

Та  все  дарма,  Ярина  неприступна,
Як  та  скала,  що  над  річкою  висить.
Іван  так  і  сяк,  та  вона  не  доступна,
А  час  спливає,  вдаль  він  біжить…

Та  серце  в  дівчини,  таки  не  камінь,
Знайшов  Іван  і  до  нього  секрет.
Дарив  прикраси  своїй,  чарівній  дамі,
А  якось  подарив  їй,  золотий  браслет…

Та  щастя  в  молодих,  було  не  довгим,
Бо  вмішалась  Марина  поміж  них.
Я  про  те,  від  людей  лиш  почула,
Що  немає  толку,  та  й  Іван  притих...

Мені  здається  коли  ти  вже  любиш,
А  на  повірку – обманом  все  є.
Чужу  дівчину,  часом  приголубиш,
Чуже  береш  і  маєш  за  своє…

Поробила,  Івану  Марина,  ой  поробила…

     09:25.04.04.2016.