Моя хатина серед поля,
І як сюди нас занесло?!
Така, мабудь, у мене доля,
Все кинуть в місті,- і в село.
Садок тут гарний біля хати,
Є де робити і спочить,
Нажаль, цього не бачить мати.
Хоч би почула нас на мить!
Як доньок заміж видавала,
І як гуляло все село,
Коли онука сповивала,
Вже дев'ятнадцять літ пройшло.
Моя хатина серед поля,
Де стелиться трава спориш,
Така моя жіноча доля,
Вірші складать, коли не спиш.
Село моє, найкраще місце,
Серед прабатьківських степів,
Горобина плете намисто,
Пташок лунає вранці спів.
Он когут зранку як співає!
Корів у череду ведуть,
Душа вже спокію не знає,
Онуків четверо ростуть.
Яка їх доля в Україні,
Серед родючої землі?
Благаю, щоб були єдині,
Жили у мирі, без війни.
Моя хатина серед поля.
Колись сюди нас занесло,
Така, мабудь, у мене доля,
Запрошую, до нас, в село!
Моя хатина серед поля
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2016
Свидетельство о публикации №116040310621
Свидетельство о публикации №116040310621
Рецензии
"Степь да степь кругом..." Просторы!
Евгений Петрович Свидченко 13.09.2016 08:16 • Заявить о нарушении
Евгений Петрович Свидченко 13.09.2016 08:16 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.