На барвистій хвилі небозграю,
Зіронька тремтить,немов співає
Лагідні і тихі колискові,
Де любов живе у кожнім слові.
І у мріі снів,як у полоні,
Я тягну до зірочки долоні.
Прагну до грудей її прижати,
Обіймати ніжно й цілувати.
Та вона мене не помічає.
Знай собі у небі тихо сяє.
І мені вночі так часто сниться,
Як вона всміхається з криниці.
Зiронька
© Copyright: Олег Викторов, 2016
Свидетельство о публикации №116040206340
Свидетельство о публикации №116040206340
Рецензии
