О САЛЕ укр

ПРО САЛО

На далекій Півночі, де тепла замало,
Де понад ялинами біла ніч тремтить,
За обіднім столиком, що самі «склепали»,
Смачно так прицмокнувши сало їв… Саїд.

З’ївши свою порцію, видно стало мало,
Він забрав сусідове й з шкіркою зжував…
Й з посмішкою гордою, ніби в аксакала,
Гикнувши на кухаря, що він з’їв, спитав.

Враз йому у відповідь – звучно зашкварчало
І з багаття в пічечці потягло димком…
- Те, що з’їв ти, братику, те – зоветься салом!
Тут ще залишилося… трішки… з часничком…

Впав Саїд навколішки, ніби підкосило!
І об землю зопалу довго бив чолом…
- Ви ж мене не видайте, браття мої милі!
Не кажіть же родичам, що таке було!

В тому ми Саїдові кревно поклялися
Й випили по чарочці під смачні шкварки.
Палко попрощалися й мирно розійшлися.
Й щедрий кухар всім поклав сала в рюкзаки…

А понад ялинами біла ніч тремтіла.
А попід чоботями – ягель, ніби сніг…
І тягло на роздуми: звідки в салі сила,
Що чеченця дужого завалило з ніг?!

ВК вересень 2012 Херсон