Забув
І враз похваливсь:
Йому віршик пречудовий
Уночі наснивсь.
– Памятаю кожне слово,
Вовчик, так і знай!
Там про поле волошкове,
Про дубовий гай...
Вова каже: – О, вітаю!
Раз так сталось – дій!
Я ж чужі вірші читаю,
А тут – майже свій!
Вірші – справа не найгірша,
Й ти б поетом був.
То читай вже свого вірша!
– Та... забув...
1. 04. 2016 р.
Свидетельство о публикации №116040108447
Вадим Мусиенко 02.04.2016 08:56 Заявить о нарушении