Нiхто не знаe

Ніхто не знає

Холодний вітер за вікном,
Тривожить серце в ніч колотить,
Що буде в темряві такій?
Душа принижено сміється.

Ніхто не знає, що в душі,
В душі того кого чекає,
Що прийде і загоїть біль,
Рукою доторкнеться серця.

А чи словами запече,
Глибокі рани і зітхання,
Ніхто не знає, де добро,
У хату проситься і стогне.

Але ніколи не зійде,
Не зазирне і не заплаче,
Людські страждання зло прийме,
Тривожно гляне у віконце.

І затремтить моя рука,
Я бачу сльози біля серця,
Самотня тінь стискає, п'є,
Із мене кров густу, сміється.

А я ніяк не зазирну,
У очі підлі і химерні,
Додолу тяжко упаду,
Обличчя бачив я знайоме.

Неначе сон, глибокий сон,
Прийшов до мене й заспокоїв,
Холодний вітер за вікном,
Мене чекатиме так довго.

Але я чую шурхіт там,
Де очі мертві і голодні,
Змінила темрява мій світ,
На довгі ночі у безодні.

Щоб волочитися на дні,
І відчувати тихий шепіт,
Де вмерло все окрім душі,
Яка не проситься на небо.