Сріблястий вік...
Кохання вже не хоче
вмирати тут, у зривах від розлук,
де ніч малює сутінки дівочі
на полотні невигаданих мук.
Поглянь назад...
Четвірка на четвірці...
Дає чи нуль, чи вісімку, чи шанс...
Латаєш долю з діркою на дірці,
що розглядалась вранці як аванс.
А рейс злетів...
Далекий Копенгаген
мабуть здурів від витівок твоїх...
Бажав безсоння?!..
Трепету?!!!..
Уваги?!!!
Бери...
В пустому - тисяча пустих...
І день новий безхмарно нагадає
тобі шляхи, де янголи летять
по твою душу...
Й болю вже немає
у тих очах, що бачать сорок п'ять.
44 частина друга
© Copyright: Александр Ноцкий, 2016
Свидетельство о публикации №116040102243
Свидетельство о публикации №116040102243
Рецензии