Про любов...

Я чула про Твою любов, мій Боже,
І бачу її кожен день в житті.
Але от люди так любить не можуть,
Як того б кожен щиро не хотів.
 
Сьогодні люблять – завтра повна тиша,
Не видно і не чутно вже нічого,
Опале листя вітерець колише,
І ледь пересуває любов ноги.
 
Чомусь коли емоції горять
Так легко говорити про кохання,
Та це лиш відчуття, а благодать
Постійне має у собі звертання.
 
Сама любити вчуся кожен день
І спотикаюся в невдалих спробах.
Немає в час той віршів та пісень,
Лише туман в думках стоїть немовби.
 
На роздоріжжі знову почуття,
По-справжньому любити так не просто.
Немає особистого життя,
Потрібно все покрити в бік свій гостре.
 
То хто ж захоче утиск такий мати
В якому не належиш геть собі?
Не хочеться нікому з нас страждати
Й перебувати в вічній боротьбі.

Твоя любов, мій Боже, досконала,
Вона є безкінечна та свята.
Найкращий доказ всім нам показала,
Коли була прикута до хреста.
 
Ось так повинні інших й ми любити,
Щоб справа кожна ліпше за слова
Могла завжди собою говорити
І на весь світ навколишній впливать.