Буває, набридаєш знову ти
Комусь близькому й летиш із висоти
Своїх ілюзій і польотів.Зникаєш без вісти
У тьмі всіх спогадів із теплої весни
Де проросли стосунки ті ті;сні
Але й тепер мої бажання не пі;сні,
А сповнені жаги напитись твоїм морем,
Але пливу з тугою в далечінь із горем
З-поміж калюж, річок, безмірних океанів,
Розгублено, без орієнтирів, планів,
Без нас з тобою... довго в самоті.
Але колись втоплюсь в якомусь ставі,
Любити буду все в її поставі,
В очах, у голові в печалі -
Та відчуття мої не ті
Не розігріють крижаної сталі,
Що кована одній лишень тобі!
А.Супрун
Про любов
© Copyright: Андрей Супрун, 2016
Свидетельство о публикации №116033111108
Свидетельство о публикации №116033111108
Рецензии
