Народе мiй
У тиші дзвінкій,рідні голоси.
І крихти долі,волі небозводи,
Та заважкі в труді твоїм часи.
У праці,над полями лине пісня...
Чи весело,чи гірко...ми співа.
І рідна хата,поле,біла вишня...
І доброта в ній,мамина жива.
Народе мій.Воздвигнув душу чисту,
Вважаеш душу,вище над усім.
Людина кожна,у тобі,-намисто
І я горджусь,і радуюся цим.
Що поряд мене,є хороші люди.
Фундамент міцний,чудні небеса.
Та й вже майбуть,миліших і не буде.
Душі краса! Сердець твоїх краса!
(Понкратова.О.В.)
Свидетельство о публикации №116033010113