Чар вне з лля

Твої карі очі так кличуть, так хочу до тебе.
Твої поцілунки мені не дають піти.
Ті ніжнії руки тримають мене біля неба,
Хоч крила мої нас з тобою віднесли туди.

Тебе поруч бачити хочу я знову і знову
І час протікає миттєво з тобою, і ти
Не хочеш вертатися знову так пізно додому,
Тому залишилась зі мною гуляти всю ніч.

Коли ми будемо з тобою разом,
Я хочу напиватись тобою,
І тільки-но втамувавши спрагу,
Я буду її відчувати знову.

Проходять століття, змінюються покоління
І сотні разів про таке вже писали книжки –
Як двоє ковтнули отого чарівного зілля
І їм позривало дахи.

Коли ми будемо з тобою разом,
Я хочу напиватись тобою,
І тільки-но втамувавши спрагу,
Я буду її відчувати знову.

І наша історія буде на перших сторінках –
В журналах які постійно читають жінки.
Вони будуть думати, чи це насправді можливо,
А я вже чекаю на нову зустріч, коли…

Коли ми будемо з тобою разом,
Я хочу напиватись тобою,
І тільки-но втамувавши спрагу,
Я буду її відчувати знову.