Як небо прояснене проліски в лісі.
Неначе до неба до них нам з тобою .
Ми високо в мріях лише підвелися
і крила розтерли до крові, до болю.
А проліски жваві низенькі-низенькі.
Хіба що покрову торішнього вищі
Хтось дозволу в ліс йти питає у неньки.
І та не перечить – нема ж бо трави ще…
Лиш проліски сині, як небо, як очі,
що будуть дивитися знічено в липні.
Бо сонце промінням коли залоскоче,
тоді хто спитає? Тоді – хоч осліпни.
А поки у березня – повна обойма,
як небо прояснених пролісків в лісі.
І щоби дістатися їх нам із тобою,
ми дозволу в неба питати звелися.
ПРОЛ СКИ
© Copyright: Татьяна Очеретянова, 2016
Свидетельство о публикации №116032901927
Свидетельство о публикации №116032901927
Рецензии
