И. Франко, Почто, мужик, ты лезешь в строй... С ук

Почто, мужик, ты лезешь в строй гусарский,
Боишься ты насмешки или свалки?
Зачем ты тяжкий молот пролетарский
Сменил на тонкое стило Петрарки?

Чего не валишь гнёт господский, царский,
Забился в угол. Как поэты жалки!
Удар у писаря безвредный, хоть ухарский,
Как тот ликёр полынный у шинкарки.

Нет, я не бросил каменщиков молот,
Вот он, в моей, пусть в немощной, ладони,
Ни смехом и ни дракой он не смолот,
И в каменном звенит он камертоне.

От грохота в душе той, камень, тресни,
Пусть эхо из души выносит песни.
                март 2016

==========================================
Іван Франко
Чого ти, хлопе, вбравсь у стрій лицарський

                1881
Чого ти, хлопе, вбравсь у стрій лицарський,
Немов боїшся насміху і сварки?
Чого важкий свій молот каменярський
Міняєш на тонкий різець Петрарки?

Замість валити панський гніт і царський,
Ти скрився в поетичні закамарки!
Гіркий, та нешкідний удар писарський,
Мов полинівки чарка у шинкарки.

Ні, я не кинув каменярський молот,
Усе він в моїй, хоч слабій, долоні,
Його не вирве насміх, ані колот.
І як невпинно він о камінь дзвонить,

Каміння грюк в душі мені лунає,
З душі ж луна та співом виринає.