Суботній тихий ранок, улюблена кав'ярня.
Щось неймовірно-блюзове і ніжне
Стікає з неба й солодко-ностальгічні рими пише,
Тремтить, пливе, кружляє й надихає
В весняному блакитному повітрі,
Парує над гарячим, щойно звареним какао,
Дивує, мов уперше, ароматами кориці,
І зваблює акордами жасміну,
І шоколаду із рожевим перцем.
З думок моїх стікають мрії і надії,
І трохи тішать зранене, але живе і невгамовне серце.
Іділія. Едем земний. А більшого й не треба.
Не згадувать лише
Отих самотніх із безсоннями ночей,
Не розмовлять
Із стомленою зрадами душею,
Й не думати про тих
Розчарувань різноманіття,
Й про те, що в березнях минулих
І навіть у майбутніх квітнях
Не вистачає так мені
Твоїх закоханих очей.
Суботнiй ранок, весна
© Copyright: Наталья Днепровская, 2016
Свидетельство о публикации №116032802952
Свидетельство о публикации №116032802952
Рецензии
На это произведение написано 15 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.