Бабье лето- из Светланы Костюк

 

    Вольный перевод с украинского

Светлана Костюк

знов позолоту бабиного літа
душа співає і чомусь тремтить,
як павутинка, сяєвом налита,
що може обірватися за мить
листочки наче мрії опадАють
в обійми тиші, в шовк тонких волось
в собі тамую почуття і вірші
і все, що змалювати не вдалось
ні фарбами, ні звуками, словами,
бо що це все для світла й висоти
таке щось незбагнене поміж нами
не осягнути вже й не перейти
десь нарівні з нічними журавлями
дзеркально-чисте й невловиме щось
що зацвітати буде не словами
а золотом нескошених колось
що пломеніти буде на орбітах
уявою надуманих світів
а помиратиме в осінніх квітах
без жодних слів. 



Вольный  перевод Инны Гавриловой.

В тон бабьего задумчивого лета
душа поёт и с дрожью чуда ждёт:
ажурной паутинкой легче света,
сорвётся вмиг в последний свой полёт.
Летят мечты-листочки облетая,
в объятьях тихих в тонкий шёлк волос,
доверив мне стихи свои и тайны
тех чувств,что им сказать не удалось.
Ни красками,ни звуками,словами,
Ведь это всё от светлой высоты,
то нечто,несказанное меж нами:
постичь нельзя и мимо не пройти.
Что, наравне с ночными журавлями,
зерцало,но прозрачное насквозь,
что зацветать начнет...и не словами,
а золотом нескошенных полос.
И, пламенея, в Космосе светиться,
и явью - в снах увиденных миров,
а умирать придёт в осенних листьях...
...без всяких   слов...

   26.03.2016г.