Знедолений янгол

Заплющені очі...долоні до неба...
Дитина в лікарані лежить сам на сам
І пошепки каже " чому я на світі,
За що мені Боже..., за що ти ось так?"

Покинули рідні...загинула мати...
В дитячий будинок зібрали рюкзак
Папери віддали директору хати...
Його хвилював лише спадок та шмат...

Дитина росла, до бога зверталась,
Писала листи обіймаючи хрест.
Вмовляла в думках " поверни мені мати...
А бо мене забери, бо не можу більш так...!"

На ранок забрали дитину в лікарню,
Хвороба зненацька застала її...
Уразила серце, може Божа розплата ?!
В думках " ну за що...?", в очах "нехай буде так"...

Заплющені очі...долоні до неба...
Мати прийшла забрати хлопча
Нарешті він з нею, йому більше не треба,
Закінчилась біль, бо життя це не ад.

Історія ця, не єдина у світі
Невже Бог не чує дитячих вмовлянь
Самогубство, розбої та розбиті коліна...
То, доля дітей, не маючих мам...

Та почуй ти нарешті, сльозні вмовляння
Свічки, що до церкви відносять вони
Карай ліпше тих, хто вбиває без тями
А дітей бережи... То янголята твої...

21.03.16