Зростала на ланах просторах,
Луна ще в ковилях скіфів поклик.
І ти стрічала сиве горе,
Знаю про це я не з газет, не з книг.
Сусіди за межу воюють,
Було це завжди й буде після нас.
Тай досі спів далекий чую,
Коли бували часом гості в нас.
Дитинство промайнуло й юність.
Окріпли крила й в світ полинув птах.
Плекала Мрію - усвідомість:
Кордони зникнуть і чужого страх.
Свою країну не впізнала,
Де брат вбиває брата і краде.
Можливо, ти такою стала
Тому, що я покинула тебе..
Пробач
© Copyright: Венжега, 2016
Свидетельство о публикации №116032607613
Свидетельство о публикации №116032607613
Рецензии