Звик тонути
Звик тонути у пекучій смолі,
Чути крики безодні і сміх,
Але жити ніяк не хотів
Серед лютих і диких потвор.
Помирати так легко у сні,
Тяжко дихати у холодній труні,
Почуваючи у грудях біль і втому.
Подаруй мені крила легкі,
Щоб у небо злетіти як птах,
Почуваючи легкість, свободу.
І коли Ти відпустиш мене,
На світанок теплий, ясний,
Серце знову наповниться щастям,
І страждання минуть на душі.
Звик тонути
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2016
Свидетельство о публикации №116032606491
Свидетельство о публикации №116032606491
Рецензии