Покрова

ПОКРОВА

Залунали осінні сонети,
Від негоди потьмарився Львів.
Шпиль костелу святої Ельжбети
Сіру хмару хрестом зачепив.

Неквапливо скидали дерева
Своє жовте вбрання чарівне.
І на вимоклий брук міста Лева
Тихо падало листя тьмяне.

Літні фарби померкли і знову
Відлетіли пташині ключі.
Пожовтіла трава і Покрова
Вкрили інеєм землю вночі.

У той день я купляла гостинці,
Готувалась приймати гостей.
В центрі міста зійшла на зупинці
І побачила групу людей.

Переважно студентського віку.
По дорозі йшли неподалік.
Я здригнулась від їхнього крику
Та від звучного тупоту ніг.

А юрба до війни закликала
І фашиста криваве клеймо
В них на стягах ганебно палало,
Як на оці потворне більмо.

До Росії нестримна ненависть
Криком рвалася з їхніх грудей.
Мабуть, люта до ближнього заздрість
Так спаскудила душі людей.

Позіхали їм вслід перехожі,
Не зважали на «гру дітлахів».
А для мене вони були схожі
На ненависну зграю вовків.

Я мерщій поспішила до хати,
Я в цей день зрозуміла усе.
Не Росія наш ворог заклятий,
А та гидь, яка розбрат несе.

СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(березень 2016)


Рецензии
Наверное, Вы написали то что видели, Соломия. Страшное это.

Оксана Ув   21.07.2017 22:02     Заявить о нарушении
Видела, и не раз...

Соломия Галицкая   21.07.2017 22:10   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.