Оживає від крові земля
Оживає від крові земля,
І тримає пригнічення, крики,
Наче мозок онімів від утрат,
І тремтить від образ і брехні,
Посивіле волосся у крові.
Як у ямі від образ озирнутись?
Рану тягне, проростає до неба,
Біла кістка у години тяжкі,
Зазирає і сміється із нас,
Коротеньке, бідне життя.
Але як ти із крові ростеш?
Ненажерливо дивишся в небо,
Коли серце у яму впаде,
Ти приймаєш його зігріваєш,
Щоб із нього відкрити життя,
Кров і сльози збираєш по світу.
Оживаe вiд кровi земля
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2016
Свидетельство о публикации №116032500107
Свидетельство о публикации №116032500107
Рецензии