Магiя -Нiчна Геометрiя-

Твоє місце сили тут. У твоєму тілі. Твоє "Я" мандрує на Машині Простору_Часу, а тіло спить горілиць тут і нині. На спині залежаній подряпини чи синці. Воно, як той віслючок уперто чекає, коли повернешся. Сюніч так було тричі.

Дивні птахи, люди, місця, які бачив вперше. Чужі заміжні жінки, які зваблюють, але не ваблять. Багато води. Риба: срібні боки, червонясті плавці, голубі очі.

Бруківка волога. Густий туман. Море ледь чутно шепоче. Штиль. І місто принишкло. Четвер. Четверта година. Місяць у повні сідає. Усі ще сплять. Молочарі, пекарі та поліцаї.

-- Ти вже прокинувся? Так рано?
-- Ні. Щ е  н е  л я г а в.
-- Тобі недобре? Безсоння?
-- Ні. Все гаразд. Просто безтямно тебе хочу. Писав твій портрет. Слухав Qween через навушники. Сублімував. (посміхається, виливає з очей полум'я).
-- Дурненький! Чому не збудив, не взяв? (запалюється, бісенята пускає)
-- Ти так солодко спала, як котик.(впивається в губи її вишні, переплітаються, Харе Крішна!).

Кола, еліпси, вісімки, символи вічності та конечності. Об'ємні фігури у форматі 4D. Де час - звичайна ілюзія, гра уяви, Майя. Мріє на горизонті шарлатне вітрило. Там "Я", тут "Ти" - моє медово-горіхове тіло.

Люблю тебе. Встеляю шляхи твої пелюстками безу, ясмину, робіній. Аеропорт недалеко. Небо глибоке, синє. Літаки з різних боків один за одним знаки малюють, лінії серця, життя, долі.


© Copyright: Валентин Лученко, 2016