Весна... Таке бажане тепло
І слова, яких на вустах замало,
Хочеться, щоб в душі завжди було,
Щастя, яке взимку так дрімало.
Щоб в обличчя било морським прибоєм,
Мурашки щоб пробіглись по мені,
Та ми самі, лиш одні з тобою,
Пливемо у Богом забутому човні.
І твій погляд на мені убивчий,
Розпалить весь вогонь в душі,
Ти у всьому світі до мене найближчий,
Як та тиха гавань у порожній глуші.
І те мовчання обернеться в політ,
Серед сірої ночі лепетом чайок,
Я розтрощу колись збудований пліт,
Ставши нарешті щасливою... я знаю...
Я знаю...
© Copyright: Марианна Медзинская, 2016
Свидетельство о публикации №116032404065
Свидетельство о публикации №116032404065
Рецензии