Леонид Талалай. Жара так пахнет на стерне...

                ***
Жара так пахнет на стерне
Созревшим летом и здоровьем,
Переполняются во мне
Дни и надеждой и любовью.

Но в золотые вечера -
И в чувства летние и в думы -
Другая, смутная, пора
Сквозными ветрами подула.

Молчат задумчиво леса,
И иногда немеет слово.
Я слышу, слышу голоса
С другого берега, с другого -

Хотя в руке лежит рука,
И всё надеждами согрето,
И пролетают облака
Над журавлями и над летом.

Сильнее радует краса,
И каждый луч ласкает снова -
Ведь слышу, слышу голоса
С другого берега, с другого.

А что-то деется со мной,
Туда я беспокойно  гляну -
А возле речки вороной
Уже мне надышал тумана.

И ржанье катится в леса -
В начало, в суть, в первооснову.
И затихают голоса
С другого берега, с другого.

                ***
Так пахне спека на стерні
Достиглим літом і здоров"ям,
Так переповнюються дні
І сподіванням і любов"ю.

Але у тихі вечори
І почуття мої і думи
Вітрами іншої пори
Уже повіяло, подуло.

У небі википіла синь,
Позолотішала солома,
Далекі чую голоси
На тому березі, на тому.

Ще сумувати не з руки,
Усе надіями сповито,
І пролітають літаки
Над журавлями і над літом.

І бачу більше я краси,
І відчуваю кожен промінь,
Бо даленіють голоси
На тому березі, на тому.

А щось обізветься в мені,
І я в неспокої погляну -
А біля річки вороні
Уже надихали туману.

Іржання котиться в ліси,
У свій початок, як додому,
І притихають голоси
На тому березі, на тому.