Що розказати про кохання?
Шкільне те перше – зірка рання,
А далі, все життя останнє –
Повага, звичка та чекання
Можливо,- справжнього кохання
У сновидіннях, існуванні
Мирського броду хвилювання,
Перебирання у ваганні…
Здається, не знайшла перлини,
Хоч придивлялася щоднини,
Поради слухала родини,
Тим пошуком жила невпинним…
Мабуть, на все Господня воля,-
Така моя самотня доля,
Душевна рана аж до болю,
Сердешна пристрасна неволя…
Та квітка не зросла кохання,
Не дивлячись на всі благання,
Що злет несуть серцям єднання,
З промінням сонячним – вітання!
Всім відає – один Всесильний
Та вітер, що гуляє сильний,
Одним - той дар, – рушник весільний,
Другим же – роздум-поклик вільний…
Більш не дивлюся у люстерце
Та не віддам нікому серце,
Як душу незрадливу, руку,-
Кохання зичачи онуку…
24.03.2016р.
Бiльш не дивлюся у люстерце...
© Copyright: Елена Михайловна Егорова, 2016
Свидетельство о публикации №116032410061
Свидетельство о публикации №116032410061
Рецензии